Усвідомлювати ціну Незалежності

24 серпня 2012 року, коли Україна відзначала 21-шу річницю Незалежності, в ефірі 5 каналу на питання про рівень патріотизму серед українців (ведучі вважали, що він зріс після проведення футбольного чемпіонату) я відповів, що якщо ми не будемо усвідомлювати ціну нашої Незалежності, то не факт, що будемо святкувати 30-ту річницю Незалежності України. Звичайно, що високоповажні колеги по ефіру Рахманін, Щербак, Єрломаев, Гриневич з мене тихо посміялися.

Але об’їздивши на той момент багато міст України з презентацією книги «Біля витоків Незалежності», метою видання якої була якраз показати, що хоча в 1991 році ми здобули Незалежність безкровно, але до того – все ХХ століття платили високу ціну, і нація не усвідомлює ціну цієї Незалежності. А якщо не усвідомлює ціну – значить, це небезпечно для держави! Січові стрільці, Голодомори, Биківня… – це ціна Української Незалежності. Більше того, якщо ти хоч трохи проявляв себе українцем, наприклад, в свої роботі, то швидко ставав «неблагонадійним» і часто за це платив ціною власного життя – Горська, Симоненко, Івасюк, Миколайчук, Марченко та тисячі інших.

І коли 8 серпня 2008 року Росія здійснила агресію та окупацію суверенної держави Грузії, і світ на це фактично закрив очі, тільки Президенти Качинський, Ющенко, Ільвес, Адамкус і прем’єр Годманіс, фактично своєю присутністю у столиці Грузії зупинили можливе просування військ РФ. Це стало першим серйозним сигналом, що у когось прокинувся, цитуючи одного мислителя, «імперський синдром».

Тому зараз ми продовжуємо платити ціну за Незалежність. Відстоюючи її, ми продовжуємо її здобувати і утверджуватися. У нас з’явилась нація. І скільки б Путін і його холуї не гуляли по Донбасу, відбулося головне – ми усвідомили, що таке Незалежність, а, значить, Україні бути!